МАРИХУАНА сатива Купить где Кирово-Чепецк

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Бро, вчера было такое приключение, я просто не могу не поделиться! Ситуация была огонь, а я закладки новых впечатлений никогда не упускаю.

Начну с того, что у нас в компании решили устроить кумары на выходных. Созрела идея сделать заказ на закладки, чтобы веселая вечеринка получилась на уровне. И так, седня иду по улице, делаю звонок нашему дилеру: "Эй, бро! Помнишь меня? Ты пару раз уже мне закладки пихал. Хочу порцию, чтоб убиваться, если понимаешь..."

Он отвечает: "Конечно, приятель, подъезжай к моему подвалу, дам четенько шишек на твой праздник!" Ну, я взял своего друга, который уже колбасит на первитине, и пошли к дилеру. Добрались до места, а там уже очередь стоит из нашего народу.

Заходим в подвал, а там все словно в фильме про наркоты: запах, дым, психоделика. Я стоял и понимал, что это прекрасно. Дилер протягивает мне пакетик с шишками: "Держи, парень, самая качественная коробка из гидропоники. Тебе точно понравится!"

Я плюнул в кулак и сказал: "Спасибо, бро, ты лучший. Мне нужно, чтобы весь вес вжарить с собратьями". Так мы и ушли от дилера, на руках держа наше счастье.

Потом мы решили заглянуть в салон пирсинга. Ну, весело же будет, разве не так? Подходим к заветной двери, а там табличка: "Шурупы и пирсинг в одном месте". Мы даже не сомневались, что нам туда надо.

Входим, и нас встречает повеселевший пирсинг-мастер: "Ну, привет, крутые парни! Что будем делать?". Мы в ответ: "Подшипник в язык, шуруп за ухо и пончик на нос!".

Пока нас томили адреналин и ожидание, я посмотрел на своего друга и говорю: "Слышь, братан, че, если мы сделаем не пирсинг, а вот это...". Он улыбнулся и говорит: "Да, лучше сразу, а то потом в нарко похмелье будет плохо". Вот такие мы отважные наркоманы!

И вот, подходит наш черед. Мастер достает шуруп и пончик, я готов на все. Первый шуруп засверливается, а я держусь крепко - ничего, адреналин в крови! Второй шуруп пошел, и я понимаю, что стал настоящим брутальным парнем.

Заканчиваем с пирсингом, и я вижу свою отражение в зеркале. Один шуруп между глазами, еще один в носу. Я оторвался от зеркала и говорю мастеру: "Теперь я настоящий плохой парень!". Он ржет и отвечает: "Да, братан, самый крутой!".

Мы выходим на улицу с новыми пирсингами и улыбками на лицах. Весь город смотрит на нас, будто мы звезды радиорекорд. Люди стоят перед нами с открытыми ртами, а мы просто качаем головами и чувствуем себя богами. Да, братан, такие моменты ты ощущаешь только в наркотическом опьянении.

Так что, бро, если хочешь порции веселья и экстрима, то закладки - это то, что нужно. Под шишки настоящей коробки из гидропоники можно понять, какой ты на самом деле. А пирсинг - это просто добавка, чтобы показать миру, что ты не просто наркоман, а целая субкультура!

Будь смелым, бро, и наслаждайся каждым моментом своей безумной жизни! И не забывай, что наркотические опыты - это всего лишь приключение, а не образ жизни. Держи себя в руках и уважай своих братьев по наркотическому цеху!